Боротьба за визволення українських політв’язнів триває: міжнародна адвокація Дому прав людини Крим і Фонду Домів прав людини

У в’язниці людина просто позбавлена можливості захистити себе”, – в’язень сумління, громадянський журналіст, правозахисник Сервер Мустафаєв.

Боротьба за визволення українських політв’язнів триває вже сьомий рік. Хоч когось вже вдалось визволити під час одночасних звільнень, у когось з політв’язнів ув’язнення завершилося, бо вже закінчився строк їх незаконного покарання, але кількість політв’язнів з кожним роком тільки зростає, а увага громадськості до них зменшується. Всупереч несприятливим обставинам, як і інші колеги-правозахисники, ми шукаємо нові засоби, сили на цю боротьбу і нові ідеї.

Кожного дня на сторінці Дому прав людини “Крим” з’являлися історії кримських політв’язнів. Це нова інформаційна та адвокаційна компанія, яку нам допомагає провести Міжнародний Фонд Домів прав людини.

Докладніше про це розповідають Роман Громик, представник однієї з організацій-членів Дому, менеджер з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA, а також наші колеги: Нора Вехофсітс та Метью Джонс  експерти з міжнародної адвокації Фонду Домів прав людини.

— Романе, розкажіть, будь ласка, про ідею цієї компанії.

— Як ми прийшли до цієї кампанії? В основі було розуміння того, що адвокація, яка зараз ведеться колегами та нами, по звільненню всіх політв’язнів, які знаходяться на території окупованого Криму і Росії, потребує нового імпульсу.

Чому новий імпульс потрібен власне зараз? Тут цілий ряд причин. Деякі з них незаплановані, деякі — досить очікувані. Це і втома, особливо на Заході, особливо серед політиків, від теми Криму, від теми політв’язнів. Ця втома очікувана багато в чому. Увага людей розсіюється на нові теми, які з’являються у світі. Зараз актуальна тема Білорусі. Важко дивуватися тому, що тема Криму вже не є номер один.

Це також і ілюзія того, що питання політв’язнів помаленьку вирішується. Багато хто почав мати таку хибну думку після звільнення медійно відомих політв’язнів, таких як Олег Сенцов чи Володимир Балух. Багато в кого на Заході з’явилося відчуття того, що там залишилось декілька осіб, і вони також скоро будуть звільнені. Небагатьом відомо те, що динаміка, на жаль, йде до зростання і список політв’язнів росте від того часу, і вже понад рік не було звільнень.

Ще однією причиною можна назвати те, що переговори щодо звільнення наших політв’язнів, про які нам інколи розповідають топчиновники в Україні, схоже не наближаються до позитивного завершення. Цього року, мабуть, вже не буде звільнення. Інформації вкрай мало про те, як ці переговори проходять. Невідомо також хто саме в списку з української сторони. Тому є відчуття того, що потрібен цей новий імпульс в адвокації. Тому ми подумали, що треба якийсь новий підхід, треба більше зусиль заради того, щоб усі, щонайменше 103 політичні в’язні (про яких ми зараз говоримо) опинилися на свободі якомога швидше.

— Яка цільова аудиторія цієї компанії? До кого особисто ми хочемо достукатися?

— Кінцевою метою цієї адвокаційної кампанії є залучення парламентарів, які є членами делегацій у Парламентській асамблеї Ради Європи. Парламентська асамблея Ради Європи збирає у своїх стінах представників національних парламентів усіх країн-членів Ради Європи. Кінцевою метою нашої адвокаційної кампанії є залучення щонайменше 5 парламентарів або парламентарок, які є членами відповідних делегацій у Парламентській асамблеї ради Європи, до регулярних і системних підключень, до загальної адвокації по звільненню наших політв’язнів.

Мова йде про парламентарів і парламентарок не з України. Аудиторією нашої адвокаційної кампанії не будуть члени української делегації в ПАРЄ. Натомість це будуть впливові, потенційно дружні й лояльні до теми прав людини в Україні представники парламентів інших країн, переважно західних. Так історично склалося, що у них більше підтримки у стінах ПАРЄ до таких тем.

Ми говоримо про індивідуальну адвокацію. Ми пропонуватимемо цим політикам і політикиням взяти патронат над одним конкретним в’язнем. Ми даватимемо їм певний вибір з людей з нашого списку. Це буде особистий патронаж, тобто вони будуть згадувати про одну людину, допомагати поширювати інформацію про історію цієї людини, і в такий спосіб наближати звільнення усіх, але не розсіюючи увагу на всіх, а концентруватись на одній особистості.

Я можу розповісти про саму тактику, про обрання її, чому саме так, чому не пропонувати адвокацію усіх одночасно.

— Так, це дуже цікаво, розкажіть, будь ласка.

— Ми розуміємо, що будуть люди, які помітивши таку кампанію будуть ставити запитання: “Чому так? Чому ви обираєте одних політичних в’язнів і акцентуєте увагу на них, підсилюєте адвокацію і звільнення їх, і не робите цього щодо інших?” Треба розуміти, яка механіка цієї адвокації, як вона працює. Було б ілюзією думати, що цілком реалістично адвокатувати 103 індивідуальні історії.

В колі політиків, топчиновників і дипломатів в західних країнах, це і Європа, і північна Америка, на жаль, це ілюзія, це неможливо, і цілком зрозуміло чому. Як правило, це ті самі політики й ті самі дипломати, які опікуються темами порушень прав людини як мінімум в східноєвропейському регіоні. Ми говоримо про людей, які небайдужі до тематики захисту прав людини, умовно, в Білорусі, Азербайджані, Росії, Угорщині, Туреччині. Безперечно, що в зоні уваги цих людей не може перебувати 103 індивідуальні історії. Це неможливо і дуже складно одночасно адвокатувати. Коли я говорю про історії, я маю на увазі потік інформації про деталі життя до арешту, умови, в яких зараз проживають рідні, близькі, які очікують на звільнення. Це надто складно, тому це перша причина.

А друга причина полягає в тому, що згадки в медіа, і медійна так звана “розкрученість” певних фігурантів списку політв’язнів насправді допомагає витягувати інших, тих, яких не згадують так часто. Так воно працює. В основі такої тактики є звичайно правильне використання риторики, тобто завжди має бути розповідь про конкретну людину і згадка про те, що за ґратами, у політично мотивованих і часто сфабрикованих справах, перебуває ще інша кількість людей (в такому випадку ми говоримо про 103 людини, але цифра може мінятися). Шанси на звільнення інших хлопців і дівчат, які не згадуються в якійсь конкретній історії чи в якомусь конкретному пості в соціальних мережах, так само підвищуються, якщо цей пост має поширення, успіх, якщо про нього говорять і згадують. Тому це в жодному разі не є обрання одних політв’язнів над іншими, а натомість це спроба більш ефективно сприяти звільненню усіх.

Роман Громик

— Ми кажемо про те, що зараз питання політв’язнів Криму трошки пішло на другий план, але є дуже багато небайдужих людей, які опікуються цією тематикою, але не знають що особисто вони можуть зробити. Може є якісь поради для таких людей?

— Насправді, зробити можна багато що в плані публічної адвокації, в першу чергу в соцмережах, а також написанням або підписанням різноманітних листівок чи звернень. Ці всі механізми звичайно є, і завдяки нашим колегам з інших організацій, є вже навіть кампанії, які тривають інколи по декілька років, як Prisoners Voice, де можна написати політв’язням фізичних листівок, і в такий спосіб підтримати їх. Ці речі є, і вони потрібні, і я сподіваюсь, що вони будуть доступними для всіх і в майбутньому, але наша кампанія також даватиме новий механізм підтримки адвокації по звільненню політв’язнів для багатьох людей. В першу чергу для тих, які користуються соціальними мережами.

На певному етапі нашої адвокаційної кампанії ми дамо можливість звичайним людям (користувачам соцмереж) підтримати наше прохання до політиків, до представників ПАРЄ взяти особистий патронаж за одним із політв’язнів. Коли ми звертатимемося до цих політиків, вони матимуть змогу подивитися, наскільки ця тема має підтримку у соцмережах, наскільки ця тема обговорюється, наскільки імена цих політв’язнів часто згадуються, наскільки багато про них є інформації.

І тут я можу наперед просити людей, які зустрічатимуть нашу адвокаційну кампанію в соцмережах, підтримувати її. Ми безперечно даватимемо інструкції того, як можна допомогти. Це буде і можливість написати політикам, також дуже важливими є ретвіти, якщо це Твіттер, поширення у Фейсбуці. Якщо політики, до яких ми будемо писати в кінці, бачитимуть, що до теми є увага, це не є бачення якихось певних правозахисних організацій, це є загальнопоширена підтримка цих людей, то вони легше надаватимуть свою згоду на власну залученість до цієї адвокації.

Нора Вехофсітс, експерт з міжнародної адвокації Фонду Домів прав людини, пояснює, що можуть зробити депутати Європарламенту, якщо ми зможемо з ними зв’язатися:

— Є кілька речей, які вони можуть зробити загалом, але також щодо українських політичних в’язнів:

1) Європейські депутати можуть подавати пропозиції щодо резолюцій самого парламенту, а також щодо зовнішньої політики, і такі резолюції, а також спільні висновки чи декларації можуть бути використані для національної адвокації від місцевих партнерів як посилання.

2) Члени парламенту можуть підштовхнути інші установи (Раду ЄС / Комісію ЄС), коли йдеться про поправки до міжнародних/двосторонніх угод, санкції, та підштовхувати впливових осіб цих установ до внутрішнього діалогу, наприклад, з владою України чи виступами публічно (у цьому випадку, наприклад, Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки та віцепрезидент Комісії Жозеп Боррель).

3) депутати Європарламенту у відповідних делегаціях країн проводять міжпарламентські засідання, які формують тактику впливу на національні парламенти на рівні країн.

4) Не слід забувати, що члени Європарламенту мають прямий зв’язок із політикою та ЗМІ своїх країн, а також можуть підвищувати увагу / обізнаність та демонструвати солідарність та підтримку, як особи з широким охопленням (наприклад через власні сторінки у соціальних мережах).

Нора Вехофсітс

Метью Джонс, експерт з міжнародної адвокації Фонду Домів прав людини, Осло розповідає, чому, на його думку, процес звільнення українських політв’язнів є настільки складним.

— Забезпечити звільнення політичних в’язнів у будь-якій країні завжди складно і зазвичай включає багато складних факторів. Люди, як правило, стають політичними в’язнями, оскільки їх (правильно чи неправильно) сприймають як загрозу тим, хто при владі. І якщо ця загроза не зменшиться, і при інших рівних факторах ті, хто при владі, не будуть «стимульовані» звільнити їх, якщо їм цього не потрібно. У випадку з Україною та Росією ми також можемо бачити, що Росія теж хоче отримати щось зі звільнення в’язнів, тому їх використовують як розмінну монету. Міжнародний тиск допомагає у цій ситуації, але це лише один із ряду факторів.

— Чи достатньо інформації в засобах масової інформації європейських країн про українських політичних в’язнів, яких утримує Росія, і чому ви так вважаєте?

Раніше інформації було достатньо. Однак увага в ЗМІ, як правило, швидкоплинна до будь-якого питання до того, як багато інших питань з’являються та привертають увагу. Щоб постійно приділяти увагу питанню, вам потрібно знайти нові аспекти історії та продовжувати надавати їй певний сенс для аудиторії. Це непросто з будь-якого питання, і зазвичай потрібна хороша медіастратегія.

— Що, на вашу думку, ще потрібно робити правозахисникам, щоб забезпечити звільнення політичних в’язнів?

Чітка стратегія необхідна. Існує так багато питань, які постійно вимагають уваги владних структур, і тому чітко визначена стратегія того, як впливати на цих людей — і засоби її реалізації — має вирішальне значення.

Matthew Jones, Human Rights House Foundation

На кінець року список політв’язнів Кремля включає більше сотні громадян України, які ув’язнені РФ за політичними та релігійними мотивами.

Кожен день в неволі для невинної людини, в жахливих умовах, з підірваним після тортур здоров’ям це важке довготривале катування. Тому ми, як суспільство, маємо зробити все можливе і навіть більше, щоб вирвати цих людей з російських катівень.

Ми ще раз закликаємо всіх небайдужих людей долучитися до нашої акції: писати в соціальних мережах про політв’язнів, підписувати петиції, привертати увагу до теми в’язнів Кремля, поки всі незаконно ув’язнені громадяни України не будуть звільнені й зможуть повернуться додому, де їх чекають рідні та друзі.

Олена Лисенко, для ДПЛ “Крим”