Ольга Скрипник: Ми працюємо для того, щоб “Дім” захищав права людини безпосередньо в Криму

День кримського спротиву російській окупації, який Україна відзначає 26 лютого, для членів Дому прав людини Крим є особливим. Він поєднує правозахисників, які були вимушені покинути свої дома і всіх небайдужих до теми Криму у їх боротьбі за права людини в окупованому півострові. 

Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник згадує, як вона та її колегі працювали на початку окупації, утворили організацію, долали труднощі, що було зроблено важливого за ці сім років і що буде далі. 

— В якому році була створена Кримська правозахисна група, хто її створив і з якою метою?

— Команда почала вибудовуватися ще у 2014 році, тоді ми співпрацювали з російськими колегами, намагалися розбудувати платформу, яка зможе спілкуватися з окупаційною владою, наприклад, для пошуку зниклих. Вона називалася Кримська польова місія. У 2015 році ми дійшли висновку, що українські та російські правозахисники не можуть рухатися разом в цій Місії, були ціннісні розходження та проблеми в сфері  безпеки. 

Для нас було принципово важливо продовжити  моніторинг та документування злочинів, але вже у складі окремої організації — Кримська правозахисна група. Вся команда наша — це кримчани, які були не байдужими до подій 2014 року та активно захищали українські інтереси та права людини, виступали проти окупації, самі були правозахисниками або журналістами й вимушено залишили Крим, але мали намір та бажання допомагати тим, хто залишився в окупації. 

— Чим зараз займається Кримська правозахисна група, які питання вирішує?





Ольга Скрипник на акції солідарності з кримчанами. Київ, парк Шевченка, 9 березня 2019 р.

Фундаментально це постійний моніторинг, що не залежить від якихось проєктів. Ми будуємо роботу так, щоб, не зважаючи на зовнішні  фактори, моніторинг був безперервний. Інформація збирається щодня. Ми маємо унікальну базу задокументованих порушень, не тільки пов’язану з незаконним позбавленням волі, коли мова йде про політичних в’язнів, але й взагалі базу різних порушень: свободи зібрань, свободи релігії, свободи вираження поглядів, яка почала збиратися ще з 2014 року.    

Наступний напрямок — це, так сказати, практичне використання результатів моніторингу та документування. Наша  база активно використовується, вже не один раз була корисною для різних міжнародних інстанцій. Ми беремо з цієї бази докази для Міжнародного кримінального суду або Міжнародного суду ООН з питань справедливості по дискримінації. Інформація з бази неодноразово передавалась також до правоохоронних органів України для проведення розслідувань порушень прав людини або воєнних злочинів.    

На цьому базується наступний рівень роботи. Він пов’язаний безпосередньо з діями, спрямованими на захист людей і надалі звільнення Криму від окупації, оскільки в умовах окупації РФ буде постійно порушувати права людини.. Для нас деокупація — не тільки політичне слово. Це той шлях, коли люди будуть звільнені від постійних порушень, бо деокупація — це саме необхідність для того, щоб мати можливість захищати людей і відновити їх права, які були порушені незаконними діями Російської Федерації. Доки вона контролює цю територію, зрозуміло, що мати ефективний механізм захисту людей буде вкрай складно.

На які труднощі ви натрапляєте у вашій роботі? Що заважає рухатися до головної мети?

— Ми від початку в складній ситуації, бо ми боремося з державою, яка є доволі могутньою, але є безпринципною, не поважає права людини. Це головна складність роботи, оскільки з Російською Федерацією говорити мовою міжнародних документів, мовою стандартів прав людини вкрай складно. Тому всі стандартні правозахисні механізми, що є в демократичних країнах, мало працюють, постійно треба шукати нові. Принципово важливі адвокаційні заходи, дипломатичні й санкційні.  

Не завжди стандартні міжнародно-правові механізми можуть допомогти змінити ситуацію. В України дуже сильна позиція в судових інстанціях, як ЄСПЛ. Через деякий час  буде правова перемога, але це не змінює ситуацію прям сьогодні. Якщо ми говоримо про політичних в’язнів, то їх звільняти треба сьогодні, бо деякі з них можуть просто навіть не дожити до звільнення через страшні умови, в яких їх тримають в СІЗО або колонії. 

Після пандемії COVID-19, ще додалася проблема того, що політв’язні не отримують медичну допомогу для боротьби з  коронавірусом. Тому треба використовувати й інші механізми. В цілому це зазвичай називають адвокацією, це використання різних можливостей окремих країн або міжнародних організацій, це можуть бути політичні механізми, дипломатія, прямий тиск на Російську Федерацію. І безумовно санкції — також один з інструментів. По санкціях ми вже неодноразово передавали “пакети” доказів щодо певних персон, які прямо причетні до порушень прав людини або воєнних злочинів.    

Назвіть три найбільш успішні приклади вашої роботи.

— На міжнародному рівні це вже декілька резолюцій щорічно, які ухвалюються Генеральною Асамблеєю ООН. В них враховані рекомендації Кримської правозахисної групи. Наприклад, останні дві резолюції 2020 року. Там є формулювання, які безпосередньо ми надавали, обґрунтовували, надавали як різним Місіям країн-учасниць ООН, так і МЗС України. У “Резолюції щодо прав людини в Криму” були враховані пропозиції від Кримської правозахисної групи щодо відповідальності російської федерації за те, що вона не захистила населення Криму в умовах COVID. 

У другій резолюції “Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м.Севастополь, Україна, а також частин Чорного і Азовського морів” також є наші пропозиції, формулювання, які стосуються мілітаризації дітей через систему освіти в школах. І це не просто речення в тексті, це збір доказів, який тривав декілька років.   

Найважливішими є конкретні приклади, пов’язані з людьми, на жаль, зараз не всі ці приклади можна розповісти. Ми змогли вчасно зрозуміти ситуацію, що проти людини відкрилася сфабрикована кримінальна справа. Декількох людей ми встигли врятувати від позбавлення волі за такою справою , терміново забрати з Криму і допомогти їм почати нове життя. Для нас всіх стала  особистою  справа звільнення Володимира Балуха. Ми допомагали в тому, щоб підтримати Володю, поки він був за ґратами й в тому, щоб він був на свободі.   

Поговоримо про зв’язок Кримської правозахисної групи з Домом прав людини “Крим”. Уявіть ідеальну модель Дому прав людини “Крим”. Яка вона на ваш погляд?

— Ідеальний Дім буде в Ялті, десь поруч з морем, з цього ми багато з колегами сміємося, але я вірю, що за вікнами нашого Дому буде Чорне море. Три організації, які є в цьому Домі, саме кримські, які (або їхні учасники) й до окупації працювали в Ялті або в Севастополі, та одна організація київська, яка також опікується проблемами Криму після окупації.  Тому Крим для нас всіх  дуже близька і важлива тема. Адже ми працюємо для того, щоб повернутися до Криму, створити умови, коли ми зможемо захищати права людини безпосередньо в Криму, тому це є той вектор, який нас об’єднав. 

Сьогодні Україна не відповіла на багато питань, які пов’язані з тим, що буде робити наша держава після звільнення Криму від російської окупації. Плюс є багато питань, які зараз треба робити для реінтеграції та збереження зв’язків з кримчанами, які залишаються в окупації. Тому у Кримського Дому є ще важливий напрямок роботи, пов’язаний саме з українською владою. 

Ми, як Кримська правозахисна група, теж багато працюємо саме з українським урядом, з українським парламентом задля того, щоб Україна не припустилася тих помилок, які можуть погіршити ситуацію. На жаль, були різні українські рішення, які призводили до дискримінації, або інших негативних наслідків для кримчан. Українська влада приймала, й досі приймає, певні рішення, які ускладнюють життя кримчанам, як от закон “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України”, який вже 7 років ми намагаємося скасувати. 

Яке значення має для вас 26 лютого (День кримського спротиву російській окупації)?

— Це один з таких днів, який позбавив Росію можливості нав’язати міф всьому світу про те, що Крим начебто російський. Це один з тих днів, коли ми, люди, які були тоді на акції, що була організована  Меджлісом кримськотатарського народу, показали, що тут багато людей, які проти російської влади, показали, що Крим – український, і що люди не бажають окупації. Те, що відбулося після 26 лютого (захват будівлі парламенту) якраз наочно проілюструвало, що Російська Федерація саме захопила Крим внаслідок збройної агресії.  Це була саме військова і така підла операція, яку проводила Російська Федерація, бо вона проводила свою військову операцію навіть не наважившись показати шеврони своєї армії. В цьому і є суть режиму Кремля. 

Цей день був не тільки день спротиву, це був день єдності. Це були дуже різні люди як етнічно, так і політично, до речі там було багато різних політичних сил, там були представники бізнесу, громадських організацій, було багато представників кримськотатарського народу,, але ми всі були разом. Я дуже хочу, щоб нам вистачило такої єдності на шляху до звільнення Криму, як  тоді, коли ми всі були єдині, ми розуміли, що у нас одна мета – це захистити наш український Крим і не дозволити Росії захопити півострів. 

Розпитувала Олена Лисенко спеціально для ДПЛ Крим. 

Далі буде.