Стоп окупації: Дім прав людини Крим буде працювати у звільненому півострові

26 лютого Україна відзначає День кримського спротиву російській окупації. Вже сім років організації — засновники Дому прав людини Крим борються за визволення Криму, привертають увагу світової спільноти до проблем окупованого півострова, захищають права кримчан та опікуються кримськими політв’язнями.

Це Регіональний центр прав людини м. Севастополь (РЦПЛ), Центр громадянської освіти “Альменда” м. Ялта, Кримська правозахисна група (КПГ). Ці організації у своїй діяльності щодо Криму співпрацюють між собою, а також із відомою українською правозахисною організацією — Центр прав людини ZMINA.

Дім прав людини Крим напередодні Дня кримського спротиву поспілкувався з представниками цих організацій про їх діяльність до окупації півострова, про труднощі й успіхи сучасної роботи, а також про те, яким вони бачать Дім у майбутньому.

Першою на наші запитання відповідала Анастасія Мартиновська, голова Регіонального центру прав людини (РЦПЛ).

— Розкажіть, будь ласка, історію РЦПЛ, коли і як вона народилася, хто був автором ідеї, і які спочатку були її цілі?

— Офіційно організація була зареєстрована у 2013 році, але ідея її створення з’явилася ще 2-3 роки до того. Одним з головних авторів був Роман Мартиновський, а також інші колеги, які тепер продовжують жити в Криму, тому я б не хотіла називати їх імена.

Одна з основних наших цілей — допомога та захист прав людини. Тоді був дуже широкий спектр, нашими клієнтами були люди, які проживали в місті Севастополь та інших куточках Криму, але ми не обмежували себе, щодо правових питань, за якими ми надаємо допомогу. Це були моменти, пов’язані з незаконним ув’язненням, порушенням права власності, неадекватною медичною допомогою та інші. Нашим основним профілем було надання можливості людям скористатися допомогою поза межами України, звертатися до Європейського суду з прав людини, до Комітету з прав людини ООН.

— Можете згадати якісь успіхи?

— Ми провели перший і, на жаль через окупацію він був єдиним, зовнішній конкурс для адвокатів, які працювали в системі безоплатної правової допомоги. Ми мали обирати найкращого та найрезультативнішого з адвокатів, чиї кейси також демонстрували знання не лише національного, а й міжнародного права. Після оцінки комісії ми вручили почесну грамоту та невеличкий грошовий приз переможцю цього конкурсу.

— Почалась окупація і деякі члени Організації були вимушені переїхати до Києва?

— Так, троє з п’яти членів організації виїхали з території Криму. Ми розуміли, що правозахисним організаціям під російською владою працюється дуже важко, і ми не бачили можливості розвитку та боротьби саме на окупованій території.

— Як вам вдалося відновити роботу, і на які труднощі ви натрапили одразу після переїзду?
— Основні труднощі, як це не банально, були пов’язані з фінансуванням. Для нас було також складним питання щодо пошуку приміщення, де ми могли б працювати. В перші роки нас дуже підтримував Фонд Відродження, і плюс нам людиною, яка хотіла підтримати нас у цій важливій боротьбі з агресором, було надано в оренду приміщення для нашого офісу за ціною набагато нижче ринкової.

— Які основні напрямки діяльності РЦПЛ сьогодні?

— Це юридичний захист усіх постраждалих внаслідок окупації Кримського півострову. Дуже широкий спектр тем, але на найближчі 3 роки основними для себе ми визначили: питання, пов’язані зі зміною демографічного складу півострова, захист права власності на окупованій території, а також питання свободи переміщення і нав’язаного громадянства.

— Чому саме були обрані такі напрямки?

— Для того, щоб бити найбільш влучно необхідно на чомусь фокусуватись. Після стратегічної сесії разом з колегами ми дійшли висновку, що це ті теми, в яких зараз ми можемо принести найбільше користі, які є найбільш актуальними.



— На які труднощі ви натрапляєте у своїй роботі? Що заважає працювати?

— Не дивлячись на те, що є постійні контакти, які налагоджувалися протягом останніх 7 років, є проблеми з отриманням інформації, особливо тоді, коли ця інформація є закритою. Залишається актуальним питання фінансування та підтримки Організації. А ще дуже важко відмовлятися від певних напрямків діяльності. Для ефективності потрібне фокусування, але обмеження в темах над якими працювати нам дається дуже болісно.

— Назвіть, будь ласка, кілька успішних прикладів результатів вашої роботи?
Ми були першими, хто звернувся із поданням до міжнародного кримінального суду, і зараз маємо найбільшу кількість цих подань.

Ще один момент, не дивлячись на великі перепони з тим, що в нас періодично є проблеми з фінансуванням по проєктах, пов’язаних з темою захисту ув’язнених кримчан, які були переміщені на територію РФ, але РЦПЛ продовжувала всі ці роки цим займатися, і зараз ми змогли домогтись того, що ця тема є на слуху та актуальною, на неї почали звертати увагу наші державні органи. Є законопроєкт щодо визначення правового статусу цих осіб. Також була розроблена правова концепція повернення наших громадян з території Російської Федерації на підконтрольну Україні територію.

— Ваша Організація є одним зі співзасновників Дому прав людини Крим. Скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, яким повинен стати ДПЛ Крим, якщо уявити собі ідеальну модель Дому?
— Ідеальна модель Дому має розташовуватися на звільненому від окупантів півострові. Але коли ми говоримо про роботу в екзилі, то це має бути центр, який координує діяльність усіх правозахисних організацій, налагоджує між ними зв’язок, допомагає їм краще розуміти одне одного і комунікувати між собою в питаннях, пов’язаних з захистом прав кримчан. І, звичайно, це та база, яка допомагає правозахисникам, які працюють з порушенням прав людини у Криму.

— В рамках Дому ви співпрацюєте з іншими трьома організаціями. Чи важко це, які є засоби для такої співпраці?

— Наразі ми поки що не маємо окремо створеної юридичної особи Дому прав людини Крим, яка б була вже самостійною організацією. Це вимагає більших зусиль і більшого вкладу з боку кожної з організацій-засновниць для того, аби просувати цю ідею вперед, або наповнювати змістом діяльність Дому. Однак спільна мета допомагає нам бути ефективними.

— 26 лютого ми будемо відзначати День кримського спротиву російській окупації. На ваш погляд, яке значення має цей день для України, для правозахисних організацій й для Вас?

— Це точка відліку. В кожного кримчанина, який прийняв рішення або покинути свою батьківщину і переїхати до іншого міста в Україні, або тих, хто вирішили залишитися і боротися, є свій або спогад, або дата, коли вони прийняли це остаточне рішення. Саме ця дата — 26 лютого об’єднує нас всіх та дає нам можливість побачити, що нас не так вже й мало, тих, хто бореться за повернення Криму, відновлення прав кримчан і тих, хто намагається полегшити життя осіб, які знаходяться в окупації.

— Яка роль правозахисних організацій у процесі деокупації?

— Якщо ми кажемо про ідеальне суспільство, ця роль має бути лише допоміжною. В будь-якому випадку більше повноважень для того, щоб створити відповідні механізми, підґрунтя є саме у державних органів. Але зараз ми розуміємо, що ми маємо досить активне громадянське суспільство, яке своїми діями впливає і змушує державу рухатись там, де вона не дуже б хотіла цього робити, особливо на міжнародній арені.

— Якби у вас була можливість зараз поговорити з тими правозахисниками, які працюють в Криму, що б ви їм казали?

— Що ми разом. Для людей, які залишаються в Криму і продовжують свою боротьбу там дуже важливим є усвідомлення того факту, що вони не самі, що їх боротьба не є марною.

Далі буде.

Розпитувала Олена Лисенко спеціально для ДПЛ Крим.