Українці, які втратили землю у Криму, мають можливість отримати справедливе відшкодування у ЄСПЛ

У Криму окупаційна влада намагається вилучити 26 земельних ділянок в селищі Коктебель для проведення реконструкції набережної. Про це йдеться у розпорядженні “Совміну” Криму від 18 серпня 2020 року.

Це вже не перший випадок подібних вилучень землі окупаційною владою півострова.

Українська правозахисна організація Регіональний центр прав людини (РЦПЛ) ідентифікувала 3952 людини, яких позбавили права власності на землю в окупованому Росією Криму.

Дім прав людини “Крим” поспілкувався з експертами РЦПЛ.

Микола Кіккас, адвокат, співробітник РЦПЛ, організації які вже кілька років займаються вивченням цього болючого для кримчан питання, стверджують, що протягом 2014-2020 років окупаційна влада вилучила тисячі земельних ділянок та зруйнувала сотні об’єктів нерухомого майна, які належали фізичним особам.

“Завдяки кропіткій роботі протягом липня 2019 – червня 2020 року нашій організації вдалося ідентифікувати 3 952 жертви таких порушень з боку окупаційної влади. З них 3 532 – громадяни, що володіли земельними ділянками та об’єктами нерухомого майна на території міста Севастополь. Решта постраждалих втратили землі та майно на території інших населених пунктів АР Крим”, – розповідає Микола Кіккас Дому прав людини «Крим».



Як вашій організації вдалося ідентифікувати людей, у яких вилучають земельні ділянки?


З 2014 року ГО РЦПЛ здійснювала послідовий моніторинг ситуації із порушенням права власності на окупованих територіях АР Крим та міста Севастополя. Протягом 2017-2020 років до нас звернулася велика кількість жертв таких порушень, яким ми надаємо правову допомогу.

З 2019 року Міжнародний фонд «Відродження» надав нам фінансову підтримку для проведення широкомасштабного моніторингу з метою ідентифікації жертв порушення права власності в Криму. Цю роботу ми проводили спільно із Прокуратурою АР Крим. Згодом до проведення моніторингу було залучено понад 10 моніторів, які працювали майже рік. До процесу отримання інформації та її обробки ми долучили IT-спеціалістів, що дозволило нам обробити великий масив інформації. Загалом попередньо було відібрано більш ніж 9 тисяч випадків втручання у право власності, з-поміж яких наші монітори відібрали ту кількість жертв, про яку йшлося вище, та задокументували незаконні дії окупаційної влади.

Які взагалі це ділянки, як використовуються, де вони знаходяться?

В переважній більшості це земельні ділянки садово-дачних кооперативів, що надавались у власність членам цих кооперативів за кілька років до окупації півострову та ділянки для індивідуального житлового будівництва.
Найбільше постраждали ті, хто мав ділянки або нерухоме майно поблизу моря, у місцевостях, прилеглих до рекреаційних та заповідних зон.

З яких причин найчастіше вилучають землю у кримчан?

При вилученні землі окупаційна влада найчастіше наводить такі аргументи:
1) «незаконність» передачі майна у приватну власність органами влади України;
2) відсутність в архівних установах окупаційної влади оригіналів документів про передачу у власність майна;
3) віднесення земельних ділянок, що вилучаються, до земель з особливим режимом після початку окупації.

Які норми законів порушують при цьому?

Перш за все, таке вилучення майна є серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права (МГП), що діє в Криму з огляду на його окупацію.

Ст. 46 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до Гаазької конвенції 1907 року) прямо забороняє державі-окупанту здійснювати конфіскацію приватної власності.

Вилучення окупаційною владою майна у жителів АР Крим та м. Севастополя не обумовлене ніякою воєнною необхідністю, а отже є порушенням норм МГП. Окрім того, таке вилучення свідчить про нехтування державою-окупантом своїм обов’язком підтримувати на окупованій території status quo щодо чинного законодавства та правовідносин, що не загрожують публічному порядку на цій території.

Відповідно до статті 53 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни (1949 року) забороняється знищення приватного або колективного майна, яке не є абсолютно необхідним для воєнних операцій.

Також незаконне та масове присвоєння або знищення майна являється воєнним злочином у розумінні статті 8(2)(a)(iv) Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.

Показовим є те, що вилучаючи майно у громадян, органи окупаційної влади, зокрема окупаційні суди, фактично здійснюють переоцінку законності дій органів української влади щодо надання майна у приватну власність. Такий підхід є грубим нехтуванням принципом суверенної рівності держав. Даний принцип є одним з основних у міжнародному праві, він передбачає, серед іншого, неможливість інтерпретації законодавства однієї держави іншою державою.

Окрім того, окупаційні суди ігнорують заяви відповідачів про застосування позовної давності попри те, що передача майна органам влади України відбулася, як мінімум, за 4-6 років до початку окупації. Також при розгляді справ суди не враховують наявність у відповідачів оригіналів документів, що підтверджують законність передачі їм майна у власність.
Значна кількість постраждалих від вилучення майна є вторинними власниками, добросовісними набувачами. Свого часу вони придбали майно у первинних власників шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів. Дана обставина ніяк не враховується окупаційною владою і вилучення майна як у первинних, так і у вторинних власників відбувається без будь-якої компенсації.

Чи є у людей можливість зберегти свою землю?

Теоретично будь-яке рішення про вилучення землі (винесене судом або іншим органом влади) можна оскаржити. Проте як показує реальний стан справ, такі оскарження надзвичайно рідко завершуються на користь законного володільця майна.

Люди оскаржують в кримських “судах” дії влади, якщо у них відбирають землю?

Так, деякі люди намагаються оскаржити вилучення у них землі й часом доходять навіть до Верховного суду РФ. Проте, як уже зазначалось, позитивний результат буває вкрай рідко, що впливає на позицію жертв. За даними нашого моніторингу лише трохи більше ніж 20 відсотків рішень про вилучення землі було оскаржено в апеляційному порядку, а у касаційному – ще менше.

• Чи є звернення до міжнародних судів?

Постраждалі від вилучення землі та знищення об’єктів нерухомого майна у Криму звертаються до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення РФ статті 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Проте рішень по кримських справах, пов’язаних із порушенням права власності, наразі ще немає – в середньому розгляд справ в ЄСПЛ може займати до 9 років.

Кілька справ перебуває у провадженні Комітету ООН з прав людини. Оскільки Міжнародний пакт про громадянські та політичні права прямо не гарантує та не захищає право власності, такі скарги подаються із зазначенням про порушення права на повагу до приватного та сімейного життя.

На нашу думку, велику допомогу людям міг би надати офіс нашого Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, звернувшись до Суду із міждержавною скаргою в інтересах постраждалих, адже дії окупаційної влади свідчать про існування політики, спрямованої на незаконне, систематичне та широкомасштабне позбавлення наших громадян права власності на окупованій території.

• Президент Росії В.Путін 20 березня розширив перелік територій, земельні ділянки, які не можуть бути у власності у «іноземців» і «закордонних юридичних осіб». До списку увійшло більшість районів Криму і Севастополя, а також Керч, Ялта, Євпаторія та інші прибережні міста півострова. Розкажіть, будь ласка, про це.

Під дію указу потрапляють не лише власне іноземці, а й громадяни України. Зазначений указ стосується майже всієї території Криму, за винятком всього лише декількох районів: наприклад, Первомайський, Красногвардійський, Білогірський райони Криму та Верхньосадовська сільрада Нахімовського району Севастополя не увійшли до переліку.

Які категорії українців можуть постраждати від цих змін в російському законодавстві?

Громадяни України, які після окупації відмовились від російського громадянства та мешкають в Криму на підставі посвідок на проживання, а також українці, які живуть за межами Криму, але мають у власності земельні ділянки на півострові.


• Що конкретно зроблять “влади” в Криму, щоб забрати земельні ділянки?

Імовірніше, органи влади будуть звертатися із судовими позовами з метою припинення права власності на земельні ділянки, що знаходяться на «заборонених» територіях. Є побоювання щодо того, що попередньо окупаційна влада в односторонньому порядку зменшить «кадастрову вартість» земельних ділянок. Справа в тому, що кадастрова вартість земельних ділянок буде прямо пропорційно впливати на ціну, за яку держава-окупант буде здійснювати примусовий викуп. Тобто, чим менша кадастрова вартість, тим менше ціна. Тобто, державі-окупанту дуже вигідно зменшити кадастрову вартість, адже це призведе до суттєвого скорочення її видатків на примусовий викуп земель «у забороненій зоні».


• Як ви вважаєте, такими методами російська влада намагається примусити громадян України до продажу землі в Криму або примушує до отримання свого громадянства?

Мотиви та мету, зазвичай, оцінювати найважче. Вважаю, тут окупанти можуть переслідувати одночасно багато цілей. Земля, що не буде продана, а буде вилучена в українців на підставі судових рішень, стане активом держави-окупанта. Ось і мотив – збільшення державного земельного фонду. Потім ця земля може бути використана різним чином – продана, використана під будівництво військових або інших об’єктів.

Окрім того, така політика є засобом тиску на українців, нелояльних до окупаційної влади. Напевно людина, яка відмовилась від окупаційного паспорта і мешкає в Криму за посвідкою на проживання, має принципову проукраїнську позицію і готова йти на труднощі через неї. Такі люди окупаційній владі не потрібні. Так само не потрібні й зв’язки Криму з материковою Україною. А власники землі, які проживають на материку, мають такі зв’язки.
Уявімо собі ситуацію. Людина живе у будинку, розташованому на земельній ділянці, що потрапила до «забороненої зони». Іншого житла у неї немає. Коли постане питання про вилучення землі, одночасно постане питання «що робити з будинком». І тут можливі варіанти: 1) отримувати громадянство РФ; 2) погоджуватися на укладення договору оренди земельної ділянки і платити державі-окупанту гроші за користування власною землею, або 3) продавати землю і будинок, шукаючи інше житло на окупованій території чи на материковій. Вважаю, значна кількість людей буде змушена покинути окуповану територію в цій ситуації. Тобто така політика може розцінюватись як інструмент для «видавлювання» нелояльного населення і для примушування до лояльності окупаційній владі шляхом прийняття її громадянства.

Чи можуть громадяни України, які не проживають в Криму, але мають там земельні ділянки, відстояти своє право на землю в ЄСПЛ?

Звісно, такі громадяни можуть звертатися до ЄСПЛ, навіть у випадку, якщо вони продали землю з метою уникнення примусового вилучення. Такий продаж зумовлений політикою держави, отже, є втручання з боку держави у право власності, що охороняється статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.

• Які поради РЦПЛ може надати тим кримчанам, які проживають в Криму, не мають російських паспортів, але хочуть зберегти свої ділянки землі?

Ситуація складна, і не хочеться створювати зайвих надій. Боротьба в судах проти позовів влади РФ не має серйозної перспективи: земля скоріш за все буде вилучена, якщо вона потрапляє під дію указу. Якщо це станеться, потрібно обов’язково йти до ЄСПЛ, але це тривалий процес, і він не обов’язково призведе до повернення землі, хоча можливість отримати справедливе відшкодування є.

Можливим є варіант продажу землі з подальшим зверненням до окупаційних судів з вимогою про стягнення збитків, а далі до ЄСПЛ. На жаль, без використання національних заходів правового захисту звернення до ЄСПЛ в цій ситуації може виявитись безуспішним. У такому випадку продаж буде вигіднішим, ніж вилучення без компенсації або примусовий викуп державою за невелику ціну.

Також можна переоформити землю на родичів чи довірених осіб, які мають в Криму паспорт РФ. Щоправда, тут є певні ризики, адже новий власник зможе розпоряджатися землею на власний розсуд, і навіть здійснювати наступне відчуження. Тобто тут питання довіри власника до особи, на яку буде переоформлюватися земля.

Також з під дії указу можна вийти шляхом отримання паспорту РФ. Слід пам’ятати, що це не тягне за собою втрату громадянства України, а даний паспорт не створює за українським законодавством та міжнародним правом ніяких наслідків. Водночас це може бути не лише питанням права, а й питанням ідентичності. Для когось особисто є неприйнятним отримувати паспорт держави-окупанта. Хтось може собі це дозволити виключно для вирішення майнових питань. Тобто, тут питання переконань та власного вибору людини.

Російська окупаційна влада з 2014 року вилучає не тільки приватну власність в Криму, але і державну. Україна як держава, на вашу думку, повинна відстоювати в міжнародних судах своє право на землю та іншу державну власність в Криму? Чи відомі вам такі факти? Що може та повинна зробити Україна?

Наскільки мені відомо, наразі у міжнародних арбітражах розглядається близько 10 позовів, що стосуються майна, втраченого державними та приватними компаніями через окупацію Криму. Частина з них подана приватними установами, частина – державою. Державні позови координує МЗС України.

У 2017 році спільно із Прокуратурою АР Крим та Українською Гельсінською спілкою з прав людини ми подали до Міжнародного кримінального суду Подання, яке стосується вчинення воєнного злочину у вигляді масового присвоєння державного та приватного майна у розумінні статті 8(2)(a)(iv) Римського Статуту. Наразі триває вивчення офісом Прокурору МКС цієї ситуації.

РЦПЛ систематично займається правом власності українців на окупованих територіях. Більш ви можете дізнатись, підписавшись на сторінку організації у Фейсбуці.



Розмовляла Олена Лисенко, спеціально для ДПЛ «Крим»