З Криму до Батумі за 11 днів: стрибок правозахисниці у безпеку
У жовтні 2022 року правозахисниця Олена Вінсент разом з матір’ю, трьома котами та собакою втекла від зростаючої небезпеки в окупованому Криму, проїхавши через Росію, щоб дістатися до безпечної Грузії. Сьогодні вона живе і займається правозахисною діяльністю в Батумі і все ще звикає відчувати себе в безпеці.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія посилила репресії проти українських громадян у Криму, а кількість політичних в’язнів зросла до 180+ (станом на лютий 2023 року). Російська окупація Херсонської області відрізала кримчан від материка, а для декого війна прийшла у їхні домівки.
Олена Вінсент українська LGBTQI активістка та правозахисниця. Як і багато інших активістів громадянського суспільства, вона виїхала з Криму в 2014 році після російської анексії півострова, але була змушена повернутися додому в 2019 році через стан здоров’я та фінансові труднощі. Після цього вона жила зі своєю матір’ю в їхньому будинку в Красноперекопську, за 22 км від лінії розмежування з материковою частиною України, і часто їздила туди для своєї громадської діяльності та необхідного медичного лікування.
Однак у 2022 році окупація Херсонської області в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну зробила перебування її сім’ї більш небезпечним.
«Тоді Херсон був для мене більш рідним і близьким, ніж Красноперекопськ. Але після окупації Херсона вони [російські військові] почали копати окопи позаду нашого садка, стало очевидно, що залишатися стало явно небезпечно, набагато більше небезпечно, ніж раніше… Якби наш будинок не був так близько до Херсона, ми, мабуть, би не поїхали.»
В жовтні 2022 року, Олена, її мати та четверо домашніх тварин поїхали до Батумі у Грузії. Їх термінова евакуація стала можливою за підтримки Дому з прав людини «Крим» (ДПЛ «Крим»), яка, за твердженням Олени, була неочікуваною та дуже вчасною, оскільки їм довелося евакуюватися швидко без належної підготовки та коштів.
У 2022 році ДПЛ «Крим» зміг надати невідкладну підтримку таким правозахисникам, як Олена, завдяки Програмі захисту, за підтримки Фонда домів прав людини та фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії. З січня 2023 року ДПЛ «Крим» надає підтримку захисниками в рамках програми «Термінова підтримка України»/Emergency Support Ukraine (ESU) – регіонального проекту, який надає можливості для екстреної підтримки українського громадянського суспільства та незалежних ЗМІ після повномасштабного російського вторгнення. ESU фінансується Європейським Союзом та впроваджується коаліцією партнерів на чолі з ERIM.
Підтримка Олени та правозахисників, як вона, набуває все більшої ваги та стає вирішальною після повномасштабного російського вторгнення, зазначає Андрій Зубарєв, директор ДПЛ «Крим»: «Свавільні арешти, переслідування, обшуки в будинках мешканців Криму тепер загрожують не лише правозахисникам, активістам, адвокатам, лідерам суспільної думки та журналістам. Це тепер реальність для кожного звичайного мешканця Криму та новоокупованих територій України. Ризик є постійним і серйозним.»
Багато людей затримано, зокрема, на підставі законодавства про «дискредитацію російської армії», яке Андрій Зубарєв характеризує як невизначене, таке, яке можна довільно застосовувати. Затримання також часто базуються на свідченнях «анонімного свідка». Він додає: «Причинами для затримань і штрафів є, наприклад, пости в соціальних мережах на кшталт «Ні війні», «Я за мир», а також виконання українських пісень. Жертви затримань часто позбавлені волі за надуманими звинуваченнями, їхнє місцезнаходження приховують від рідних, правову допомогу не надають, а багатьох з них утримують без зв’язку з зовнішнім світом (incommunicado)».
За період з грудня до лютого 2023 ДПЛ «Крим» підтримав 70% із усього обсягу заявок про допомогу, отриманих за цей час. Допомогу отримали 18 осіб, серед яких четверо дітей.
Міжнародна співпраця з захисту правозахисників
«Ми подорожували машиною, оскільки інші види транспорту були для нас виключені з огляду на домашніх тварин. Ми зупинили вибір на Грузії, оскільки це здавалося найлегшим з точки зору пошуку житла, а ще тому, що я мала проблеми з суглобами – зараз перший рік, коли в мене нічого не болить завдяки клімату, проте в Грузії ми не мали ні друзів, ні знайомих.»
Загалом, їхня подорож тривала 11 днів, оскільки вони змушені були зробити несподівану зупинку в горах Грузії.
«Як тільки ми перетнули [російсько-грузинський] кордон, наша машина зламалась в горах поблизу Степанцмінда. Нам довелося залишитись там і чекати, поки машину відремонтують”. Олена відправила зламану деталь до Тбілісі автобусом, де Shelter City Tbilisi організував ремонт та надіслав деталь назад Олені автобусом, щоб родина могла дістатись Батумі.»
Після прибуття до Батумі на допомогу прийшов ще один член Мережі домів прав людини – Human Rights House Tbilisi, який також діє в рамках ESU. Вони продовжили підтримку, яка була раніше надана з боку ДПЛ «Крим» та продовжили надавати допомогу вже на місці. Олена відзначає, що її родина планувала евакуацію в Батумі, ще до того, як дізналася про можливість підтримки, проте без неї, їм довелося б переїжджати до місця, де немає необхідних медичних послуг.
Андрій Зубарєв вважає, що міжнародна координація та солідарність є ключовими, коли йдеться про захист правозахисників. «Це дозволяє нам підтримувати справи, які було б важко підтримувати самотужки. Координуючи зусилля, ми можемо запропонувати різноманітну та гнучку допомогу, виходячи з потреб кожної конкретної ситуації».
Олені довелося докласти зусиль, шукаючи житло, де б приймали домашніх тварин, проте їй вдалося: «Нам пощастило, і власник першого нашого житла навіть подарував килим для собаки та знизив орендну плату».
Звикання знову почувати себе у безпеці
«Коли я жила в Криму, я виходила з усіх аккаунтів перед тим, як йти в душ – щомиті вони [де факто влада Криму] могли прийти до мене додому з обшуком»
Перший день у Батумі збігся з першим днем нової ролі Олени як менеджерки із залучення у Вікімедіа Україна. Проте через тривогу від життя в умовах окупації їй знадобився близько місяця, щоб почати користуватися робочою електронною поштою на телефоні.
«Спочатку я навіть не вмикала робочу електронну пошту на телефоні, оскільки це здавалось небезпечним. Лише через місяць перебування в Грузії я зрозуміла, що можу його налаштувати і користуватися… Це забирає багато енергії – всі ці заходи безпеки, а коли в цьому вже немає потреби, і можна просто розслабитися. Виявляється, бути розслабленою, це дуже незрозуміле та забуте почуття.»
Як нещодавно сертифікований тренер з холістичної безпеки (holistic security trainer) для правозахисників і журналістів, Олена жартома каже: “Оскільки за всі ці роки я не була заарештована в Криму, очевидно, я непогана тренерка з безпеки”.
Олена зазначає, що Грузія загалом видалася їй мирною, безпечною і спокійною країною з дуже низьким рівнем злочинності. Однак під час нещодавніх протестів проти так званого «закону про іноземних агентів» у російському стилі відчуття безпеки дещо зменшилося. «Я українка, звичайно, я приєдналась до протестів, проте до цього я переконалась, що в моєму рюкзаку немає нічого, щоб могло зацікавити поліцію – звичка з минулого», – каже Олена.
З поглядом у майбутнє
Олена планує залишитись в Батумі ще на рік та звернулась за додатковою допомогою до Дому прав людини -Тбілісі в рамках проекту ESU. Вона додає: «Коли я живу та працюю тут, я безперечно більш продуктивна, ніж в умовах окупації. Я у безпеці та маю доступ до інтернету 24/7».
Окрім роботи та волонтерства, Олена навчається за магістерською програмою «Менеджмент постконфліктних територій» та працює над дисертацією «Інтеграція молоді деокупованих територій в українське суспільство як пріоритет стратегії відновлення України».
Олена Вінсент є співзасновницею неурядової організації “Промінь змін”, вона є членкинею неурядової організації “Fight for rights”, всеукраїнської правозахисної мережі для людей з особливими потребами. Вона засновниця ініціативи “Між нами» для жінок з особливими потребами. З моменту переїзду, вона працювала в якості менеджерки із залучення Вікімедіа Україна та нещодавно стала координаторкою амбасадорів Mental health for Ukraine («Ментальне здоров’я для України).
Цю статтю спочатку було опубліковано англійською мовою на сайті Фонду домів прав людини.
Програма термінової підтримки Дому з прав людини «Крим» надає індивідуальну підтримку правозахисникам, активістам та членам їхніх родин в умовах триваючого повномасштабного російського вторгнення в Україну. Програма реалізується в рамках проекту Emergency Support Ukraine. Emergency Support Ukraine (ESU) це регіональний проект, який надає можливості для термінової підтримки для представників громадянського суспільства України та незалежних ЗМІ у зв'язку з повномасштабним російським вторгненням. ESU фінансується Європейським Союзом і реалізується коаліцією партнерів на чолі з ERIM, до якої входять Фонд Домів прав людини та Дім прав людини -Тбілісі.
