Фотовиставка «Історії з окупованого Криму» у Вільнюсі
18 травня у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у Вільнюсі відкрилась фотовиставка «Історії з окупованого Криму» – у яку ввійшло 22 фотографії хронік життя з незаконно анексованого росією кримського півострова та документальне свідоцтво репресій стосовно українських громадян, зокрема до представників кримськотатарського народу.
Ці світлини були зроблені українським репортерами Аліною Смутко, Тарасом Ібрагімовим та Альоною Савчук протягом 2014-2019 років. За висвітлення життя родин політв’язнів на півострові, авторам світлин було винесено заборону на в’їзд до Кримського півострова та рф від 10 до 35 років.
«Ця виставка показує життя в окупованому Криму, ті реалії, в яких живуть кримськотатарські сім’ї сьогодні: це політично мотивовані судові процеси, це батьки, які перебувають за ґратами, діти, які ростуть без батьків. Ми вдячні Білоруському дому прав людини імені Бориса Звозскова за те, що вони допомагають розповідати ці історії. І ми розуміємо, що зараз для білоруського народу це теж дуже близька історія — через величезну кількість політичних ув’язнених і через ситуацію, в якій знаходиться країна. І винною у цій ситуації є Російська Федерація, так само як і у випадку із Кримом»,
розповіла Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA
Українська правозахисниця також зазначила, що політичними в’язнями наразі є 180 кримчан, з яких 116 осііб є кримськими татарами. За той час, що триває повномасштабне вторгення рф в Україну кількість політв’язнів збільшилась на третину (до подій 24 лютого 2022 року їх було 120 осіб). Окрім цього, окупаційна влада посилила тиск на кримських адвокатів, залякуючи їх говорити та давати коментарі журналістам.
Під час презентації виставки, представниця Білоруського дому прав людини імені Бориса Звозскова Марія Слепцова згадала про моніторингтову місію в Крим:
«У 2018 році білоруські та українські правозахисники влаштували моніторингову місію до Криму (зокрема, там були присутні правозахисники та представники Білоруського дому прав людини). І був випущений звіт з такою промовистою назвою «Крим. Розбиваючи стіну мовчання». Тому що вже тоді історії з півострова почали бути трохи затінені. І я хотіла б процитувати, що сказав один із представників білоруських правозахисників, який був частиною цієї місії: для нього була важлива участь у місії не лише як правозахисника, а й як білоруса, «бо Крим — це приклад того, на що може перетворитися Білорусь у подібних ситуаціях: на місце дислокації військових баз, на зону, де люди позбавлені можливості захищати свої права, на зону, де людям фактично заборонено ідентифікувати себе українцями». На жаль, ці слова стали пророцтвом, бо після 2020 року білорусів, котрі виступили за вільні вибори, за свободу слова, за незалежність — катують, піддають тортурам. Вони забрали свободу слова. У тому числі, вони не можуть висловлювати підриму Україні».
Захід відбувається завдяки підтримці Фонду будинків прав людини за співорганізації ДПЛ «Крим», зокрема Центру прав людини ZMINA та Білоруського дому прав людини імені Бориса Звозскова
18 травня відбулось відкриття виставки й в Брюселлі. Виставка вже побувала в шістьох містах України, а саме у Львові, Хмельницькому, Кропивницькому, Чернівцях, Дніпрі, Луцьку й на деяких подіях в Києві, а також в Празі та Загребі.